Не секрет, що особливо голосно, люто й беззавітно лаються близькі родичі. Життєва практика часом відбивається і у великій політиці: немає сьогодні в рідні у Росії більш скандального братика, ніж президент спорідненої Білорусії Олександр Лукашенко. Його відчайдушні клятви в любові до Росії раз у раз змінюються прокльонами на адресу її керівництва, щоб потім знову поступитися місцем запевненнями в непорушною вірності братньому народу нашої країни і глибоку повагу.

З Батькой сумувати не доведеться, він - відрада для журналістів, які шукають сенсацій. Те поселить побіжного екс-президента Киргизії Бакієва, то зірве вступ в силу Митного союзу РФ, Казахстану і Білорусії, то перестане платити за російський газ ... Веселий він, невгамовний.

Та як же його зробити, нехай не таким веселим, зате передбачуваним? Подивимося контекст.

У липні виповниться 16 років, як Лукашенко стоїть на чолі держави. Визнаємо без жартів, що білоруси багато чим йому зобов'язані: за всі ці роки у них не було кривавих зіткнень, міжнаціональних конфліктів, загрози розпаду країни, не було падіння народу в убогість, як у багатьох пострадянських державах.

У Білорусії низька злочинність, корупція рідкісна, досить чітко працює державний механізм. Збережено непогана радянська система соціальної підтримки громадян. Підприємства працюють, економіка не розвалилася і не криміналізувати, як сталося знову ж таки в ряді колишніх республік СРСР.

Джерело: www.pravda.ru/authored/01-07-2010/1037798-0/